Президент України Володимир Зеленський оприлюднив оцінку інтенсивності атак росії за тиждень та пов’язав їх із зростанням доходів країни-агресора від продажу нафти через ослаблення санкцій. За його словами, доходи від енергетичних поставок підтримують війну і створюють ілюзію безкарності, тому міжнародний тиск має зберігатися, а санкційні механізми — залишатися ефективними.
Про це розповідає Дніпро24
«Прибутки дають Росії відчуття безкарності та можливості продовжувати війну. Тому тиск має продовжуватися, а санкції – працювати. Тіньовий флот Росії не повинен почуватися в безпеці у європейських водах чи будь-яких інших. Танкери, які працюють на бюджет війни, можна й потрібно зупиняти та блокувати, а не лише відпускати. Я дякую кожному лідеру, який приймає відповідні рішення. Саме це наближає достойний мир», – написав глава держави в соцмережах 22 березня.
За наведеними президентом даними, лише за останній тиждень по території України було випущено майже 1 550 ударних безпілотників, понад 1 260 керованих авіаційних бомб та зафіксовано два пуски ракет. Такі масштаби атак підкреслюють триваючу загрозу цивільній інфраструктурі та населенню.
Ліцензія США та перерозподіл нафтопоставок
Адміністрація президента США Дональда Трампа 12 березня видала тимчасову ліцензію, що дозволяє країнам купувати окремі російські нафтопродукти, які уже перебувають на судах. Документ поширюється на сиру нафту та нафтопродукти, завантажені на судна станом на 12 березня, і передбачає можливість таких постачань до 11 квітня. Зеленський наголошує, що саме такі винятки можуть посилити фінансові потоки, які забезпечують ведення війни.
На фоні цієї ситуації президент закликав посилювати механізми контролю за тіньовими поставками та блокувати танкери, які можуть працювати на формування бюджету війни, а не лише відпускати їх у міжнародних водах.
Удари по цивільній інфраструктурі та оцінки як воєнних злочинів
Російські війська системно застосовують різні засоби ураження — ударні БпЛА, керовані авіабомби, ракети та реактивні системи залпового вогню — проти українських міст і об’єктів цивільної інфраструктури. Українська влада та міжнародні експерти кваліфікують ці дії як воєнні злочини, підкреслюючи їх цілеспрямований характер.
Зокрема, до ознак, які розглядаються в контексті геноцидного характеру дій, відносять:
- публічні заяви та заклики представників російської влади, які заперечують існування українського народу або закликають до його знищення;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку і доступу до медичної допомоги;
- переслідування і знищення проукраїнських громадян на окупованих територіях;
- винищення представників інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
- запровадження в навчальних закладах на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- систематичне вилучення та руйнування українських книг, пограбування музеїв і викрадення артефактів, що свідчать про історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Станом на зараз її учасницями є 149 держав, які зобов’язані запобігати актам геноциду й карати за них у воєнний та мирний час. Конвенція визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу, і наводить конкретні ознаки таких дій, включно з убивствами, завданням серйозних тілесних ушкоджень, навмисним створенням умов життя, розрахованих на знищення групи, перешкоджанням дітонародженню та насильницькою передачею дітей.
Керівництво росії заперечує, що її армія навмисно завдає ударів по цивільній інфраструктурі та медичних закладах, попри численні свідчення руйнувань і загиблих серед мирного населення.
З огляду на наведені факти українська позиція залишається незмінною: санкційний і правовий тиск на агресора має зберігатися, а міжнародна спільнота — посилювати механізми притягнення до відповідальності за воєнні злочини та порушення прав людини.