Російська армія завдала удару по місту Дніпро вранці 13 квітня, повідомив голова обласної військової адміністрації Олександр Ганжа. Внаслідок атаки постраждали дві жінки, їх доправили до лікарень регіону.
Про це розповідає Дніпро24
«Медична допомога знадобилася ще одній людині, постраждалій через ворожу атаку на Дніпро. Це 42-річна жінка».
Хід подій і наслідки
Спочатку відомо було про постраждалу 63-річну жінку та пошкодження цивільної інфраструктури. Згодом очільник області уточнив інформацію й повідомив про другу постраждалу — 42-річну жінку. Обох поранених госпіталізували, лікарі оцінюють їхній стан як середньої тяжкості.
За повідомленнями місцевої влади, обстріли здійснювались із застосуванням різних типів озброєння. Російські підрозділи регулярно атакують населені пункти ударними безпілотниками, ракетами, керованими авіабомбами та реактивними системами залпового вогню, завдаючи шкоди житловим кварталам та інфраструктурі.
Правова кваліфікація атак і ознаки геноциду
Українська влада та міжнародні організації неодноразово кваліфікували такі удари як воєнні злочини, підкреслюючи їхній цілеспрямований характер щодо цивільної інфраструктури. Обстріли об’єктів енергетики, водопостачання, медичних закладів і систем зв’язку, що мають на меті позбавити людей доступу до необхідних для життя послуг, розглядають як елемент ширшої стратегії, спрямованої на створення невиправданих умов життя для цивільного населення.
Юридичні й наукові експерти виокремлюють низку дій, які можуть відповідати визначенню геноциду. До таких дій у матеріалі належать:
- оголошення намірів про знищення українців як групи та публічні заклики до їхнього знищення;
- цілеспрямовані напади на системи життєзабезпечення населення й заклади охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги;
- переслідування й знищення на окупованих територіях осіб із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції та осіб, які формують і підтримують українську культуру;
- зміни в системі освіти на окупованих територіях, спрямовані на зміну ідентичності дітей, депортація дітей без батьків до росії та насильницька передача дітей;
- вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і викрадення історичних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Сьогодні 149 країн-учасниць зобов’язані запобігати актам геноциду та притягати винних до відповідальності як у воєнний, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Ознаками геноциду можуть бути вбивство членів групи, заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення умов життя, розрахованих на знищення групи, заходи щодо запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей до іншої групи.
Керівництво російської федерації офіційно заперечує, що її збройні сили вчиняють цілеспрямовані удари по цивільній інфраструктурі та об’єктах соціальної інфраструктури, які призводять до загибелі цивільних і руйнувань лікарень, шкіл, дитячих установ, енергетичних і водопостачальних систем.