9 квітня російські війська обстріляли селище Золочів у Богодухівському районі Харківської області з реактивної системи залпового вогню. Унаслідок удару постраждали кілька місцевих жителів, зафіксовано значні пошкодження житлових будинків та господарських споруд
Про це розповідає Дніпро24
«Внасідок вибухів пошкоджені 8 приватних домоволодінь, горів гараж. Рятувальники оперативно загасили вогонь», – додає ДСНС.
Поранення та допомога постраждалим
Серед постраждалих — дві літні жінки та троє дітей: 13-річний хлопець, 14-річна дівчина та 16-річний підліток. Відомо, що 13-річний хлопчик отримав садна та гостру реакцію на стрес; 14-річна дівчина і 16-річний юнак також зазнали сильного психологічного стресу. Окрім цього, 72-річна жінка мала стресову реакцію. Усі постраждалі отримали необхідну медичну допомогу.
Голова Харківської обласної адміністрації Олег Синєгубов уточнив, що 67-річна жінка дістала тяжкі поранення і була госпіталізована.
Пошкодження інфраструктури та правова оцінка атак
Внаслідок обстрілу пошкоджено приватні домоволодіння та гараж, місцеві рятувальники ліквідували пожежу. Такі удари є частиною системних атак, під час яких використовуються ударні БпЛА, ракети, керовані авіабомби та реактивні системи залпового вогню, що регулярного вражають цивільну інфраструктуру в різних регіонах України.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці дії як воєнні злочини і підкреслюють їх цілеспрямований характер. Обстріли життєзабезпечувальних систем і закладів охорони здоров’я, що спрямовані на позбавлення населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги, розглядають як ознаки, що можуть відповідати критеріям геноциду.
До ознак і практик, які експерти та правозахисники пов’язують із геноцидними діями під час широкомасштабного нападу, відносять:
- оголошення намірів про знищення українців як національної спільноти;
- публічні заклики до знищення представників нації;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та медичних закладів з метою позбавити людей життєво необхідних послуг;
- переслідування і знищення людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції та носіїв культури, які формують національну ідентичність;
- нав’язування освітніх програм на окупованих територіях, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою їх етнічної чи культурної асиміляції;
- вилучення та руйнування українських книг, пограбування музеїв і викрадення історичних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Учасники конвенції (нині їх 149) зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них як у воєнний, так і в мирний час.
У відповідності до Конвенції, геноцид визначається як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Серед ознак геноциду згадують вбивства членів групи, заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення умов життя, розрахованих на знищення групи, а також насильницьку передачу дітей з однієї групи до іншої.
Керівництво росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, які призводять до загибелі мирних мешканців і руйнування лікарень, шкіл, дитсадків та об’єктів енергетики й водопостачання.