1 квітня у Краматорську зафіксовано атаку російських військ: центром міста було завдано удару за допомогою безпілотних літальних апаратів, унаслідок чого одна людина отримала поранення, а п’ятиповерховий житловий будинок зазнав пошкоджень і частина квартир вигоріла.
Про це розповідає Дніпро24
Наслідки удару і евакуація
За зведеними даними, по центру міста було застосовано п’ять ударних БпЛА. Внаслідок вибуху пошкоджено фасад і міжквартирні перегородки п’ятиповерхівки, частина помешкань знищена вогнем. Постраждалого госпіталізовано з пораненням, інші потерпілі не зафіксовані на момент оприлюднення даних.
Раніше очільник Донецької області Вадим Філашкін заявив, що російські війська «дедалі частіше» завдають ударів по Слов’янську і Краматорську. У зв’язку з цим упродовж тижня в області проводили примусову евакуацію сімей з дітьми з частини Слов’янської громади: відправлено 59 із 96 дітей.
Масштабні атаки на цивільну інфраструктуру
Російські війська регулярно атакують українські населені пункти різними типами озброєнь — ударними БпЛА, ракетами, корегованими авіаційними бомбами (КАБ) та реактивними системами залпового вогню (РСЗВ). Такі удари спрямовані на цивільну інфраструктуру та житлові квартали у багатьох регіонах України.
Урядові структури та міжнародні інституції кваліфікують ці дії як воєнні злочини, підкреслюючи їхній цілеспрямований характер. Обстріли систем життєзабезпечення та медичних закладів, спрямовані на позбавлення людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку й медичної допомоги, вважаються окремим показником тяжких злочинів проти цивільного населення.
Дії, спрямовані на руйнування умов для нормального життя цивільного населення, трапляються паралельно з іншими практиками, що, за висновками правників і правозахисників, можуть відповідати ознакам геноциду. До таких практик належать:
- публічні заяви про відсутність української національної ідентичності та пропозиції щодо її ліквідації, зокрема твердження, що українці «не існують» або що нація є «штучно створена»;
- публічні заклики до знищення українців або усунення їхньої державності;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити населення базових умов для виживання;
- переслідування та знищення людей на окупованих територіях через їхню проукраїнську позицію;
- винищення інтелігенції — вчителів, діячів культури та інших носіїв української ідентичності;
- нав’язування в навчальних закладах на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення і знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. На сьогодні учасницями Конвенції є 149 країн, які мають обов’язок запобігати актам геноциду і притягати винних до відповідальності як під час воєнних дій, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.
Ознаки геноциду включають: вбивство членів групи або заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на фізичне знищення групи; запобігання дітонародженню у групі та насильницьке виведення дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія в межах широкомасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі українських міст і сіл, а також що ці дії призводять до загибелі та поранень мирного населення та руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків і об’єктів енергетики й водопостачання.