Протягом ночі 4 березня росія застосувала 149 ударних безпілотних літальних апаратів проти України. За оперативними даними, систему протиповітряної оборони вдалося нейтралізувати або подавити більшість дронів, але атаки спричинили влучання в кількох регіонах і залишили уламки на території країни.
Про це розповідає Дніпро24
«Зафіксовано влучання 19 ударних БпЛА на 15 локаціях, а також падіння збитих (уламки) на одній локації», – повідомляє командування.
Хід нічної атаки
За наявною інформацією, безпілотники типів Shahed, «Гербера», «Італмас» та інших систем були запущені з напрямків Брянська, Курська, Міллерова, Приморсько-Ахтарська та з окупованого Гвардійського в Криму. Загалом із 149 апаратів протиповітряні сили збили або подавили 129 одиниць різних типів, натомість зафіксовано 19 прямих влучань у 15 локаціях; уламки впали ще в одній точці.
Атаки відбуваються одночасно в північних, південних та східних районах країни, що ускладнює роботу захисних систем та створює ризики для цивільної інфраструктури й населення.
Правова оцінка та ознаки геноциду
Російські військові за різними видами озброєнь — ударними БпЛА, ракетами, корегованими авіабомбами, реактивними системами залпового вогню — регулярно атакують міста та цивільні об’єкти по всій Україні. Такі удари влучають по лікарнях, енергетичних та водопостачальних системах, школах і житлових кварталах, що призводить до широкомасштабних гуманітарних наслідків.
Українська влада та міжнародні інституції розглядають ці дії як воєнні злочини, а окремі епізоди й системні дії аналізуються в контексті ознак геноциду. Серед наведених ознак і аргументів, які називають правники та дослідники, — зокрема:
- публічні або оприлюднені заяви посадовців про нібито відсутність українського народу як окремої національної спільноти або заклики до його знищення;
- відкриті заклики до фізичного винищення або ліквідації українців як етнічної чи національної групи;
- цілеспрямовані обстріли і руйнування систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
- переслідування, ув’язнення чи знищення осіб із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції — вчителів, митців та інших носіїв української культури;
- навчальні та виховні програми на окупованих територіях, спрямовані на зміну ідентичності дітей та депортації дітей до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення або знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів, що засвідчують історію українського народу.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році, визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Наразі сторонами Конвенції є 149 держав, які зобов’язані запобігати геноциду та карати за такі дії як у воєнний, так і в мирний час.
Керівництво росії відкидає твердження про навмисні удари по цивільній інфраструктурі, але тривале і системне руйнування об’єктів життєзабезпечення та закладів соціальної інфраструктури посилює заклопотаність міжнародної спільноти щодо правової кваліфікації таких дій.