У селищі Балабине Запорізького району кількість постраждалих внаслідок ворожого удару зросла до семи осіб, серед них дитина, повідомив голова області Іван Федоров. Серед поранених — 53‑річна жінка, яку госпіталізували у тяжкому стані.
Про це розповідає Дніпро24
«Стан ще однієї постраждалої медики оцінюють, як середньої тяжкості. Восьмирічна дівчинка та чоловік після отримання допомоги лікуватимуться вдома», – уточнив Федоров.
Ще троє людей перебувають на обстеженні, їхній стан наразі визначають як середньої важкості. За інформацією обласної влади, усі постраждалі отримують необхідну медичну допомогу.
Раніше вранці 9 квітня повідомляли про одну загиблу та чотирьох поранених внаслідок цієї ж атаки на Балабине.
Стан постраждалих і допомога
Медики оцінюють тяжкість ушкоджень по-різному: одна пацієнтка перебуває у важкому стані та потребує стаціонарного лікування, кілька людей проходять діагностику й спостереження, двоє отримали допомогу та продовжуватимуть лікування амбулаторно. Місцеві служби організували надання першої невідкладної допомоги та евакуацію постраждалих до медичних закладів.
Контекст атак і правова кваліфікація
російські військові регулярно атакують цивільну інфраструктуру в різних регіонах України, використовуючи ударні безпілотники, ракети, кореговані авіабомби та реактивні системи залпового вогню. Українська влада та міжнародні організації розглядають такі удари як воєнні злочини російська федерація і наголошують на їхньому цілеспрямованому характері.
Особливо тривожними експерти вважають прицільні обстріли систем життєзабезпечення й закладів охорони здоров’я, що призводить до позбавлення населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та доступу до медичної допомоги. Такі дії розглядають як ознаки системного нищення умов для життя цивільного населення.
Ознаки, які експерти пов’язують із геноцидними діями, включають:
- публічні заклики й заяви про відсутність права на існування українського народу або вимоги його знищити;
- цілеспрямовані обстріли житлових районів та критичної інфраструктури з метою позбавити людей необхідних умов для життя;
- переслідування й фізичне знищення людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення носіїв національної культури — учителів, митців та інших представників інтелігенції;
- системні заходи в освіті та вихованні на окупованих територіях, спрямовані на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей або їх насильницьке переміщення з метою змінити їхню ідентичність;
- вилучення й знищення українських книг, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці Конвенції — наразі їх 149 — зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них у воєнний і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу, і наводить конкретні ознаки: вбивство членів групи, заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи, запобігання дітонародженню, насильницька передача дітей та публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво росія заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, що руйнують лікарні, школи, дитячі садки, енергетичні й водопостачальні об’єкти та призводять до загибелі мирного населення.