Вночі 7 травня російська армія атакувала Дніпро, за словами голови обласної військової адміністрації Олександра Ганжі. Внаслідок удару постраждали двоє людей, їм надали медичну допомогу на місці.
Про це розповідає Дніпро24
«Це вагітна 21-річна жінка і чоловік 45 років. Обом надали меддопомогу на місці»
Поранені та руйнування
За інформацією очільника ОВА, раніше повідомлялося про одного пораненого та пожежу в квартирі п’ятиповерхівки після нічного обстрілу. Крім цього, зазнали пошкоджень кілька сусідніх будинків та автомобілів. Пораненим і тим, хто постраждав від пожежі, надали екстрену допомогу безпосередньо на місці події.
Удар був нанесений із застосуванням різних видів озброєння, які російські війська регулярно використовують проти українських міст: ударні безпілотні літальні апарати, ракети, кореговані авіабомби та реактивні системи залпового вогню. Від таких атак страждає цивільна інфраструктура, зокрема житлові будинки та транспортні засоби.
Правові оцінки та ознаки геноциду
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують подібні удари як воєнні злочини й наголошують на їх цілеспрямованому характері. Особливо тривожними визнають атаки на об’єкти життєзабезпечення та медичні заклади, що призводять до позбавлення населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги.
До ознак, які правники й дослідники вважають індикаторами геноцидних дій, відносять:
- вбивства членів групи або завдання їм серйозних тілесних ушкоджень;
- навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи;
- публічні заклики або заохочування до знищення представників групи;
- переслідування і знищення людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції, учителів, митців та носіїв національної культури;
- запровадження освітніх практик, спрямованих на зміну ідентичності дітей та депортація дітей без батьків до росії;
- вилучення та знищення українських книг, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Станом на сьогодні країни-учасниці Конвенції (їх налічується 149) зобов’язані запобігати актам геноциду й притягати винних до відповідальності як під час війни, так і в мирний час.
Керівництво росії заперечує, що під час широкомасштабної війни її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі та закладах охорони здоров’я, які призводять до загибелі цивільних і руйнувань лікарень, шкіл, дитсадків, об’єктів енергетики й водозабезпечення.