Унаслідок обстрілу Новобаварського району Харкова російськими силами загорівся торговий кіоск, а кількість постраждалих зросла до дев’яти осіб, повідомили місцеві посадовці. Перші дані, оприлюднені головою обласної військової адміністрації, складали сім постраждалих
Про це розповідає Дніпро24
Травми та стан постраждалих
За словами очільника області, медики діагностували у п’яти осіб гостру реакцію на стрес, ще двоє отримали порізи склом та забої; загрози життю постраждалих наразі немає. Серед постраждалих є семирічна дівчинка, якій надали необхідну допомогу.
«Відомо про дев’ятьох постраждалих, з них троє дітей. Пошкоджено 38 приватних будинків» — Ігор Терехов
Міський голова Харкова доповнив, що внаслідок обстрілу пошкоджено десятки житлових будинків у районі; точна кількість ушкоджень продовжує уточнюватися під час огляду.
Характер атак і норми міжнародного права
Російські військові регулярно атакують українські населені пункти різними видами озброєння — ударними безпілотними літальними апаратами, крилатими та балістичними ракетами, коригованими авіабомбами, реактивними системами залпового вогню. Внаслідок цього страждає цивільна інфраструктура та мирні жителі.
Українська влада та правозахисні організації кваліфікують подібні удари як воєнні злочини, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері. У контексті систематичних атак на життєзабезпечення і соціальну інфраструктуру фахівці також розглядають елементи, що можуть підпадати під визначення геноциду.
Правові норми, визначені Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухваленою Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, зобов’язують держави-учасниці попереджати акти геноциду та притягувати винних до відповідальності. Серед дій, які Конвенція зазначає як ознаки геноциду, зокрема:
- вбивство членів групи або завдання їм серйозних тілесних ушкоджень;
- навмисне створення життєвих умов, розрахованих на часткове або повне знищення групи;
- попередження дітонародження або насильницьке переміщення дітей з однієї групи в іншу;
- публічні заклики до знищення або переслідування представників певної національної чи етнічної групи;
- переслідування і знищення осіб проукраїнської позиції на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції та осіб, які є носіями української культури;
- насильницькі зміни системи освіти на окупованих територіях з метою зміни ідентичності дітей;
- депортація дітей та вилучення культурних цінностей — пограбування музеїв, знищення або вивезення українських книг та артефактів.
Країни-учасниці Конвенції, яких нині 149, зобов’язані запобігати таким діям і карати за них як під час війни, так і в мирний час.
Водночас керівництво росії заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, що призводить до загибелі цивільних осіб і руйнувань лікарень, шкіл, дитсадків, об’єктів енергетики та водопостачання.