Голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров 15 травня повідомив про обстріл об’єкта промислової інфраструктури в Запоріжжі, унаслідок якого сталася пожежа та є жертви серед цивільного населення.
Про це розповідає Дніпро24
«Пошкоджено цистерну з паливно-мастильними матеріалами, виникла пожежа. Внаслідок атаки одна людина загинула, ще троє – поранені», – заявив він.
Державна служба з надзвичайних ситуацій повідомила, що внаслідок удару загорілися вантажний та кілька легкових автомобілів. Оперативники ліквідовували пожежу на місці події, водночас надаючи допомогу постраждалим.
Поранені — троє чоловіків 54, 60 та 63 років. Усі вони отримали вибухові травми, перебувають у тяжкому стані та залишаються під постійним наглядом медиків.
Раніше того ж дня внаслідок російської атаки у Вільнянську було поранено двох осіб.
Обставини атаки
За наявними даними, російські сили застосовують різні типи ударного озброєння проти цивільної інфраструктури: ударні безпілотники, ракети, керовані авіаційні бомби (КАБ) та реактивні системи залпового вогню. Такі атаки регулярно спрямовуються на міста та об’єкти життєвого циклу, що призводить до жертв серед цивільного населення і руйнувань важливої інфраструктури.
Кваліфікація дій і міжнародні норми
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують подібні удари як воєнні злочини російської федерації і наголошують на їх цілеспрямованому характері. Систематичні атаки на системи життєзабезпечення і заклади охорони здоров’я мають на меті позбавити населення електроенергії, тепла, водопостачання, звʼязку та доступу до медичної допомоги.
Фахівці та правозахисники також зазначають перелік дій, які можуть розглядатися як елементи геноцидних практик, серед яких:
- публічні заклики до знищення або виключення існування українців як нації;
- цілеспрямовані обстріли інфраструктури та закладів охорони здоров’я з метою позбавлення людей необхідних умов для життя;
- переслідування та знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції та осіб, які формують українську культуру;
- впровадження в навчальних закладах на окупованих територіях систем виховання, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою змінити їхню ідентичність;
- вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Станом на сьогодні учасницями Конвенції є 149 країн, які зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них як під час воєнних дій, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу. Серед ознак геноциду називають вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення умов життя, розрахованих на фізичне знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню в групі; а також примусова передача дітей з однієї групи до іншої.