У Дніпропетровській області російська армія впродовж дня завдала майже 50 ударів артилерією та ударними безпілотниками, що призвело до загибелі двох осіб і поранень одинадцяти жителів регіону, повідомив голова обласної військової адміністрації Олександр Ганжа увечері 28 квітня.
Про це розповідає Дніпро24
«П’ятеро людей дістали поранень. В лікарні у важкому стані 82-річна жінка. Двоє чоловіків 20 і 44 років та 78-річна жінка госпіталізовані у стані середньої тяжкості. 66-річний чоловік лікуватиметься амбулаторно», – заявив Ганжа.
За його даними, в Нікопольському районі постраждали інфраструктура й житлові будинки в районному центрі та громадах Покровській, Червоногригорівській, Марганецькій і Мозолевській. Одна людина загинула в Кривому Розі, там же поранення отримали шестеро мешканців: четверо чоловіків госпіталізовані в стані середньої тяжкості, ще двоє лікуватимуться амбулаторно.
«Цілили росіяни й по Раївській громаді, що на Синельниківщині. Загинула людина», – додав голова області.
Наслідки атак для цивільної інфраструктури
У регіоні зафіксовано пошкодження житлових будинків, об’єктів комунальної інфраструктури та служб екстреної допомоги. Російські удари відбуваються з використанням різних типів озброєння — ударних БпЛА, ракет, коригованих авіаційних бомб (КАБ) та реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) — що створює ризики для життя цивільного населення та ускладнює роботу служб порятунку й лікарень.
Кваліфікація атак та норми міжнародного права
Українська влада та міжнародні організації оцінюють такі удари як воєнні злочини, звертаючи увагу на їхній цілеспрямований характер та систематичність. У матеріалі також наводяться приклади дій, які правники й правозахисники розглядають у контексті можливих геноцидних практик під час широкомасштабної війни, зокрема:
- оголошення намірів про знищення українців: представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців «не повинно існувати » у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців та носіїв культури;
- зміну ідентичності дітей через освітні системи на окупованих територіях і депортацію дітей до росії;
- вилучення й знищення українських книг, пограбування музеїв та викрадення артефактів, що свідчать про історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Учасниці конвенції зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них у воєнний та мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.
Ознаки геноциду включають вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання народжуванню; насильницьку передачу дітей з однієї групи в іншу; а також публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво російської федерації заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, що призводить до загибелі цивільних і руйнування медичних, освітніх та енергетичних об’єктів.