Російські сили завдали ударів по Запорізькому району увечері 18 березня: під обстріл потрапили села Біленьке та Заливне, де було уражено цивільну інфраструктуру й житлові будинки. Внаслідок атак постраждали місцеві мешканці, двом жінкам надають необхідну медичну допомогу.
Про це розповідає Дніпро24
«Пошкоджені магазини, аптека, житлові будинки. Поранені 48-річна та 49-річна місцеві мешканки», – повідомив Федоров.
Пошкодження та допомога постраждалим
Унаслідок попадань керованими авіабомбами постраждали торгові точки, аптека та житлові будівлі. Постраждалим надають медичну допомогу на місці та, за потреби, доправлятимуть до стаціонарів для подальшого лікування. Місцеві служби ліквідації наслідків працюють над відновленням базових потреб мешканців і вилученням небезпечних елементів на місцях ураження.
Контекст атак і правова оцінка дій
Російські військові регулярно атакують українські міста й цивільну інфраструктуру із застосуванням ударних БпЛА, ракет, керованих авіабомб (КАБ) та реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). Українська влада та міжнародні організації оцінюють такі дії як воєнні злочини. Частина експертів також звертає увагу на елементи, які можуть свідчити про геноцидні практики.
Юристи й дослідники наголошують на низці дій, що розглядаються як характерні для спроб змінити або знищити національну ідентичність та саму групу. Серед названих практик у документах і дослідженнях згадуються:
- оголошення про те, що українців як етносу «не існує» та твердження про «штучне» походження нації;
- публічні заклики до знищення українців, зокрема вислови на кшталт «треба знищити» й твердження, що України і українців «не повинно існувати»;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення і медичних закладів із метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, звʼязку та допомоги;
- переслідування й знищення проукраїнськи налаштованих осіб на окупованих територіях;
- винищення та переслідування інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
- впровадження в навчальних закладах окупованих територій програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення українських книг, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці конвенції, яких на сьогодні 149, зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку. Типові ознаки геноциду включають:
- вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень;
- навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи;
- запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої;
- публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, руйнуючи лікарні, школи, дитячі садки та об’єкти енергетики й водозабезпечення