Пластик став незамінною частиною повсякденного життя, водночас накопичення відходів і шкода для здоров’я перетворили його на глобальну проблему. Виробництво більшості пластмас безпосередньо пов’язане з нафтою та природним газом — сировиною, контроль над якою мають великі експортери, серед яких росія. Саме тому зниження споживання одноразового пластику має не лише екологічне, а й геоекономічне значення
Про це розповідає Дніпро24
Як із нафти виготовляють пластик
Базова сировина для більшості пластмас — нафта та природний газ. Нафтопродукти розділяють на фракції, хімічно обробляють і розщеплюють на мономери, з яких потім формують полімери. Поліетилен (ПЕ) та поліпропілен (ПП) — найпоширеніші матеріали, з яких виробляють пакети, одноразовий посуд, пляшки та харчове паковання. Масове виготовлення дешевих пластикових виробів залежить від доступності викопного палива, отже зниження попиту на пластик безпосередньо скорочує попит на нафту і газ.
Видобуток, експорт і покупці російської нафти
росія входить до числа найбільших світових видобувачів нафти і газу. До початку широкомасштабного вторгнення в Україну значна частина державних доходів формувалася за рахунок продажу енергоносіїв. Після запровадження міжнародних санкцій обсяги видобутку та експорту дещо скоротилися, проте країна змогла перенаправити більшість потоків на інші ринки.
У 2024–2025 роках експорт російської нафти змістився з Європи на Азію: частка Європи у покупках російської сировини впала з домінуючих позицій до приблизно 11–12%, тоді як частка країн Азії та Океанії зросла до понад 80%. Головні покупці нині — Китай, Індія та Туреччина. Структура покупок за періоди, що наводилися у відкритих звітах, виглядала так:
- Китай: з кількох сотень тисяч барелів на добу на початку 2020-х років до понад 2 млн барелів на добу у 2024–2025 роках;
- Індія: з десятків тисяч барелів на добу у 2020 році до близько 1,6–1,7 млн барелів на добу у 2024–2025 роках;
- Туреччина: актуальні обсяги імпорту дозволяють країні залишатися важливим транзитером і переробником російської сировини.
Ці зміни частково спричинені санкціями, обмеженням імпорту нафтопродуктів із російської сировини та введенням цінової межі на сирі поставки. У результаті росія перенаправляє потоки на схід і одночасно зменшує поставки на традиційні ринки. Проте навіть за таких умов продажі нафти й газу залишаються важливим джерелом валютних надходжень, які впливають на фінансові можливості держави.
Зростання світового попиту на нафту також підтримує ринок: у 2025–2026 роках очікувалося подальше збільшення споживання на сотні тисяч барелів на добу, зокрема через зростання попиту на авіаційне паливо у періоди активних подорожей. Це створює додатковий попит на сировину, яку постачають великі експортери.
Нагадуємо: купуючи товари в одноразовому пластиковому пакованні, споживачі прямо чи опосередковано підтримують попит на нафту й газ, частина доходів від яких може надходити до бюджетів країн-експортерів, зокрема росії
Як зменшити вплив пластику: кроки для бізнесу, громад і влади
Зменшення виробництва й споживання пластику потребує координації між бізнесом, громадами та державою. Ось практичні напрямки дій:
- Бізнес: впроваджувати екологічні рішення та мінімізувати паковання — наприклад, створювати асоціації депозитно-поворотних систем, використовувати повторну тару, знижувати використання одноразових матеріалів;
- Громади й споживачі: відмовлятися від одноразової тари, користуватися багаторазовими пляшками, чашками і торбами, купувати товари на вагу або без паковання, уникати пластикових контейнерів для гарячої їжі;
- Влада: ухвалювати дієве законодавство, яке обмежує небезпечні види пластику, вводить маркування з відсотком переробленого матеріалу, стимулює циркулярну економіку та системи розширеної відповідальності виробників, а також депозитні системи збору тари.
На міжнародному рівні триває робота над Глобальним договором про пластик, який має зменшити використання одноразового пластику, обмежити небезпечні хімікати в матеріалах та встановити глобальні правила виробництва. Політичні розбіжності й лобіювання інтересів нафтохімічних компаній уповільнюють процес, однак без такої міжнародної згоди вирішити проблему буде важко.
Зниження споживання пластику зменшить попит на сировинні ресурси — нафту й газ — а відтак може скоротити доходи країн-експортерів, у тому числі росії, що матиме прямі наслідки для їхніх бюджетів і можливостей фінансувати військові дії.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».