У Павлограді на Дніпропетровщині, де війна забирає все, волонтерський центр «ЖИВА» став надійним притулком для сотень переселенців, які шукають нове життя. Тут, у цьому просторі людяності, завжди готові надати підтримку: від теплих пледів до простого людського слова. Як зазначає засновниця центру Оксана Живага, “допомога тут не розділяє на ‘своїх’ і ‘чужих’ – ми просто підтримуємо один одного”.
Про це розповідає Дніпро24
Історії переселенців
Щодня до центру звертаються люди, які змушені були починати життя з нуля. Наприклад, молода сім’я з двома синами втекла від обстрілів. Під час переїзду батькові стало зле, і його дружина, замість нього, довезла сім’ю до лікарні. Чоловік вижив, але отримав інвалідність, і сім’я опинилася у важкій ситуації. Вони продали автомобіль, щоб мати кошти на перший час, і тепер борються з новими обставинами життя.
Інша родина провела майже вісім місяців у підвалі, сподіваючись пережити війну. Дитина в цій родині втратила дар мови через постійний стрес і страх. Такі історії, на жаль, не поодинокі.
“Щодня, із перших днів, я могла зустрічати особисто близько 600 сімей, які проходили через наш центр транзитом. У кожного були свої історії, та, на жаль, вони всі сумні. Люди не за власним бажанням покидали свої домівки, вони тікали від війни, яка в одну мить зруйнувала їхній дім, плани й достаток”, – розповідає Оксана Живага.
Підтримка та відновлення
Серед тих, хто отримує допомогу в центрі, є родина з Бахмута, яка шукала безпечне місце для життя. Олена розповідає, що “ЖИВА” підтримує їх у всьому – від побутових дрібниць до психологічної допомоги. “Центр забезпечує нас усім необхідним для життя, і для мого сина завжди були дитячі суміші та підгузки”.
Крім матеріальної допомоги, центр також надає соціальну підтримку: проводяться майстер-класи, консультації юристів та психологічна допомога.
Волонтерський рух у Павлограді почався з першого дня повномасштабного вторгнення росії, коли мешканці почали збирати продукти та речі для тих, хто втратив усе. “Це був момент, коли ми усі об’єдналися, щоб допомогти”, – згадує Оксана Живага.
Сьогодні центр «ЖИВА» продовжує свою діяльність, забезпечуючи потреби переселенців, серед яких продукти харчування, засоби гігієни, меблі та техніка. Як зазначає Оксана, “допомога може бути різною – від маленької до великої. Важливо, що кожен може долучитися”.
Центр не лише видає гуманітарну допомогу, а й організовує просвітницькі заходи, що допомагають переселенцям адаптуватися до нових умов. “Ми працюємо на професійному рівні, щоб кожен мав можливість знайти своє місце у новому житті”, – підкреслює Оксана.
Волонтери є серцем центру «ЖИВА». Вони активно залучаються до всіх процесів, забезпечуючи підтримку не лише матеріально, а й морально. Оксана зазначає: “Кожен, хто хоче допомогти, вже є частиною нашої команди”.
Сьогодні, у часи випробувань, центр «ЖИВА» символізує надію та доброту, показуючи, що навіть у темряві війни завжди є місце для світла.
Тетяна Сіденко,
фото з архіву Оксани Живаги