Аналітики Інституту дослідження війни у звіті від 27 січня роблять висновок, що позиція російської влади виходить далеко за межі лише контролю над східними регіонами України, попри заяви Кремля перед західною аудиторією про нібито пріоритетність Донбасу у мирних перемовинах.
Про це розповідає Дніпро24
Оцінка заяв і тактичні повідомлення
У звіті зазначено, що окремі російські переговорники та чиновники озвучують меседжі, які суперечать офіційним твердженням Росії для Заходу. Зокрема, генеральний директор Російського фонду прямих інвестицій Кирило Дмитрієв у відповідь на матеріал Financial Times назвав вихід українських сил із Донбасу «шляхом миру» для України.
Водночас у доповідях і виступах російських військових лунають згадки про створення буферних зон за межами Донбасу. У тексті звертають увагу на заяви голови Генштабу росії Валерія Герасимова про буферні зони в Харківській, Сумській та Дніпропетровській областях, що свідчить про більш амбітні територіальні вимоги.
«Зусилля когнітивної війни мають на меті досягти того, чого Росія не зможе досягти у військовому плані — забезпечити перемогу над усією Україною».
Аналітики також звертають увагу, що російські посадовці апелюють до внутрішньорасовських наративів і інформаційної кампанії з метою витиснути з української сторони політичні поступки ще до завершення реальних переговорів.
Ширші претензії росії і реакції на них
Крім територіальних притязань всередині України, офіційні й напівофіційні виступи російських діячів містять вимоги, адресовані НАТО та західним країнам. Голова СЗР Сергій Наришкін у інтерв’ю державним ЗМІ говорив про потребу усунення «корінних причин» конфлікту, а заступник голови оборонного комітету Держдуми Олексій Журавльов стверджував, що Донбас нібито не є ключовим питанням і піднімав тему того, «як Росія буде поводитися з НАТО та нібито українським неонацизмом».
У звіті підкреслюють, що ці заяви перегукуються з попередніми вимогами 2021–2022 років — зупинити розширення НАТО, повернути його позиції до кордонів 1997 року та змінити в Києві політичний курс на дружній до росії режим.
Окремі російські медіа та публікації націоналістичного спрямування пов’язують претензії на сході України з ширшими воєнними цілями, ставлячи під сумнів, чому Кремль вимагає виведення сил зі сходу, але не з регіонів Запорізької та Херсонської областей. Також поширювалися твердження від так званих «воєнкорів», що у разі виведення ЗСУ з Донбасу Москва може погодитися лише на тимчасове припинення вогню, яке відкриє шлях до подальших вимог РФ, зокрема «денацифікації» та «демілітаризації».
Паралельно в публікаціях з’явилися твердження, що деякі пропозиції миру, які обговорювалися за участі третіх країн, нібито передбачають виведення російських військ із півночі України та Дніпропетровської області, тоді як російські ініціативи, зокрема згадана Кремлем так звана «формула Анкориджа», нібито передбачають контроль росії над усім Донбасом і заморожування інших ділянок фронту.
У зв’язку з цим з’явилися публічні суперечки та спростування: після матеріалу Financial Times Білого дому були висловлені заперечення щодо тверджень про умови надання гарантій безпеки Києву. Як заявила заступниця прес‑секретаря Білого дому Анна Келлі, «Це абсолютно не так. Єдина роль США у мирному процесі полягає у зближенні обох сторін для укладання угоди. Прикро, що Financial Times дозволяє зловмисним суб’єктам брехати анонімно», – і цю позицію публічно підтверджували представники адміністрації.
Зі свого боку президент України Володимир Зеленський, перебуваючи у Вільнюсі, підтвердив незмінність позиції Києва щодо територій та наголосив на готовності до компромісів з обох боків; він також заявив, що двосторонні гарантії безпеки зі США готові «на 100%» і що Україна очікує на їхнє підписання.