Напередодні Міжнародного дня боротьби за прав жінок (8 березня) згадують українок, чиї вчинки та незламність стали частиною національної історії. Їхній внесок — від розвідницької й підпільної діяльності до громадянської й політичної праці — суттєво вплинув на становлення та захист української державності
Про це розповідає Дніпро24
Є жінки, чиї імена зрідка можна почути серед нас. Проте їхня боротьба та внесок у розбудову України заслуговують на особливе звучання. Сьогодні ми хочемо пригадати їхні історії
Життєві шляхи та заслуги
Ольга Бесараб — зв’язкова полковника Євгена Коновальця, розвідниця та активна учасниця визвольного руху. Її ім’я пов’язане з трагічними подіями 1924 року: у Львові польська влада заарештувала її за підозрою в співпраці з українським підпіллям, а згодом Бесараб знайшли мертвою в камері львівської в’язниці. Обставини її смерті спричинили широкий резонанс у українському суспільстві й залишили болючий слід у пам’яті про боротьбу за незалежність
Катерина Зарицька організовувала та очолювала відділи Українського Червоного Хреста, а також виконувала функції зв’язкової головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Радянська влада засудила її до 25 років ув’язнення в таборах, проте ідеї, які вона відстоювала, не зникли і продовжували впливати на український рух опору
Ніна Караванська — дисидентка, лікарка-мікробіологиня і правозахисниця, одна з ініціаторок створення Української Гельсінської групи. За свою діяльність її засудили до чотирьох років таборів, а після звільнення Караванська продовжила боротьбу за права й свободи українців у умовах радянських репресій
Олена Антонів — лікарка і громадська діячка, учасниця дисидентського руху. Вона передавала за кордон інформацію про радянські репресії та активно сприяла поширенню української літератури й культури за межами союзу, за що зазнавала переслідувань від владних структур
Ярослава Стецько — політична та громадська діячка, активна учасниця українського національного руху, дружина політичного діяча Ярослава Стецька. Після Другої світової війни вона тривалий час жила в еміграції, була активною в українських політичних колах за кордоном, а з проголошенням незалежності повернулася в Україну, обіймала посаду народної депутатки й очолила Конгрес українських націоналістів
Привітання та згадки
У своїх привітаннях до 8 березня вищі посадовці країни відзначали стійкість і роль жінок як на фронті, так і в тилу. Президент України підкреслив лідерство жінок і їхню важливість у вихованні наступних поколінь у складних обставинах
Головнокомандувач Збройних Сил України звернув увагу на те, що в лавах армії служать понад 75 тисяч жінок, а також пригадав імена та подвиги тих, хто загинув під час боротьби з російськими окупантами