Анастасія Плющова, яка раніше працювала журналісткою й очолювала редакцію «Суспільного» у Дніпрі, нині координує великі проєкти ГО «МАРТІН‑клуб», спрямовані на протидію насильству та надання допомоги жінкам і дівчатам. Вона відповідає за безпеку, супровід постраждалих і комунікацію з міжнародними донорами, а також представляє організацію у координаційних радах регіону.
Про це розповідає Дніпро24
Шлях у громадський сектор і мотивація
Професійний перехід від медіа до громадської роботи відбувся поступово: понад десять років досвіду у телевізійній журналістиці сформували увагу до соціальних тем, але ключовим поштовхом стала особиста історія — близька подруга зазнала домашнього насильства. Саме через цей випадок з’явилося розуміння прогалин у системі захисту й усвідомлення, що досвід у комунікаціях та кризовому менеджменті може значно підсилити роботу громадської організації.
Оглядаючи можливості «МАРТІН‑клубу», було враховано управлінські навички, здатність організувати команду й налагодити співпрацю з партнерами. Саме це дозволило розширювати послуги для постраждалих і впроваджувати практичні рішення на місцях.
Практика, виклики та результати
Одним із сильних мотиваторів стала можливість створювати конкретні сервіси: кризові кімнати, мобільні бригади та безпечні простори, які реально рятують людей. У рамках координаційних рад у Самарі та Кам’янському відпрацьовано механізми взаємодії державного, місцевого та громадського секторів. Під час виїзних сесій прозоро ставилися питання та вироблялися конкретні рішення, що сприяло підписанню меморандумів і запуску співпраці там, де раніше не було налагодженої системи реагування.
На Дніпропетровщині, яка має високий рівень звернень щодо насильства, увага приділяється не стільки «зростанню проблеми», скільки тому, що люди почали більше довіряти системі і звертатися по допомогу. Це означає не лише необхідність удосконалення законодавства, а й широке інформування про те, як закони працюють у практиці та які послуги доступні.
Організація наголошує на важливості системної роботи: координації, діалогу та швидкого обміну інформацією між усіма зацікавленими сторонами. Такі підходи дозволяють поширювати практики, які вже довели свою ефективність, і масштабувати допомогу у віддалених громадах.
Щодо командної роботи, у «МАРТІН‑клубі» чітко визначені цінності: майбутнє, активність, рівні права, толерантність, інклюзія та незалежність. Практика показує, що ці принципи мають бути невід’ємною частиною щоденного життя команди, а не обмежуватися лише робочим часом. Це формує довіру, взаємодопомогу й готовність підтримати колег у складні моменти.
Великою загрозою для соціальної сфери залишається вигоряння персоналу. Щоб зменшити цей ризик, у команді проводяться регулярні супервізії, дебрифінги та механізми перерозподілу навантаження. Розуміння необхідності турботи про ресурсність команди дозволяє зберегти здатність допомагати сотням людей.
Серед суспільних викликів експерти відзначають знецінення проблеми насильства, коли її трактують як «сімейну справу». Це хибне ставлення ігнорує тривалі наслідки для дітей і дорослих. Позитивною тенденцією вважається зростання самоусвідомлення постраждалих: жінки й дівчата дедалі частіше шукають допомоги й повертають контроль над своїм життям.
Для тих, хто планує працювати у сфері протидії насильству, фахівці «МАРТІН‑клубу» радять керуватися покликанням та готовністю системно допомагати. Галузь потребує різних спеціалістів: від проєктних менеджерів і мобільних бригад до психологів і адвокатів, і кожен напрям дає внесок у побудову безпечнішого суспільства.
У середньостроковій перспективі організація бачить розвиток системної та скоординованої роботи, коли громадські ініціативи не виступатимуть єдиним вирішенням проблеми, а стануть повноправними партнерами у побудові якісної системи захисту. Ключовим завданням лишається розвиток діалогу — як горизонтального між громадами, так і вертикального між різними рівнями влади та громадським сектором — щоб пришвидшувати зміни і робити їх дієвими.
Авторка інтерв’ю: Дар’я Любарська
