Увечері 27 лютого безпілотник влучив у транспортний засіб у Ворожбянській громаді Сумського району. «Двоє чоловіків загинули, ще один отримав поранення»,.
Про це розповідає Дніпро24
Прокурори та інші правоохоронні органи документують наслідки атаки та проводять досудове розслідування за фактами, які можуть кваліфікуватися як воєнні злочини, що призвели до загибелі людей.
Хроніка подій і постраждалі
Окрім інциденту у Ворожбянській громаді, раніше зафіксовано атаку на Ямпільську громаду Сумщини, унаслідок якої загинули дві працівниці аграрного підприємства, ще одна особа отримала тяжке поранення. Правоохоронці фіксують обставини кожного випадку, збирають докази та опитують очевидців для встановлення повної картини подій.
Масштаб атак і правова оцінка
У різних регіонах України російські підрозділи регулярно застосовують ударні безпілотники, ракети, керовані авіаційні бомби (КАБи) та реактивні системи залпового вогню, спрямовуючи удари по населених пунктах та цивільній інфраструктурі. Такі атаки призводять до загибелі мирних жителів, руйнування лікарень, навчальних закладів, об’єктів енергетики та водопостачання.
Правова кваліфікація цих дій розглядається в межах досудових проваджень: слідчі встановлюють наявність умислу, обставини застосування зброї та можливі порушення норм міжнародного гуманітарного права.
Ознаки, що розглядаються в контексті можливих злочинів проти мирного населення та геноциду:
- публічні висловлювання керівництва, що заперечують існування українського етносу або містять заклики до його знищення;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення і медичних закладів з метою позбавлення населення електроенергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги;
- переслідування людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях, їхній арешт, насильство або зникнення;
- винищення інтелігенції та представників культури, викрадення або знищення культурних цінностей і документів;
- зміна освітніх програм на окупованих територіях, спрямована на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей або їхнє переміщення з метою зміни культурної чи національної приналежності.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Учасниці конвенції зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них як у часи війни, так і в мирний час. Конвенція визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.
Серед видів дій, що можуть свідчити про геноцид, виділяють: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення умов життя, розрахованих на знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню; насильницьке переміщення дітей; а також публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, водночас слідчі фіксують повторювані випадки ураження цивільних об’єктів та намагаються встановити відповідальність за кожним інцидентом.