російські війська понад 40 разів обстріляли чотири райони Дніпропетровської області артилерією, ударними безпілотниками та авіабомбою, повідомив голова обласної військової адміністрації Олександр Ганжа увечері 18 березня.
Про це розповідає Дніпро24
«Пошкоджені підприємства, готель, 6 приватних будинків. Постраждали дві жінки 48 та 66 років»
Найбільше постраждали населений пункт Нікопольського району та громади Марганця, Покрова й Червоногригорівської громади. У результаті ударів зафіксовано пошкодження комерційних об’єктів, житлових будинків і готелю, а також травмування двох місцевих мешканок, яким 48 і 66 років.
Пошкодження в суміжних громадах
У Синельниківському районі внаслідок обстрілу постраждала Покровська громада: зруйновано два житлові будинки та пошкоджено ще сім. У Зеленодольській громаді Криворізького району зафіксовано ушкодження магазину та автомобіля. У Миколаївській громаді Дніпровського району зруйновано літню кухню.
Місцева влада відзначає, що атаки здійснюють із використанням різних типів озброєнь: ударних безпілотних літальних апаратів, ракет, коригованих авіабомб (КАБ) та реактивних систем залпового вогню (РСЗВ), що регулярно призводить до ураження цивільної інфраструктури.
Класифікація атак і правова оцінка
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини російської федерації та підкреслюють їхній цілеспрямований характер. Особливо тривожною є практика обстрілів об’єктів життєзабезпечення — електромереж, теплопостачання, водопостачання, зв’язку та медичних закладів — оскільки це позбавляє цивільне населення базових умов для життя.
Правники, дослідники геноцидів та правозахисники виділяють низку дій, які можуть розглядатися як ознаки геноциду або свідчити про намір знищення національної чи етнічної групи. Серед таких дій називають:
- заяви посадових осіб про те, що українська спільнота нібито «не існує» або має бути знищена;
- публічні заклики до знищення українців та приниження їхнього права на існування;
- цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення і закладах охорони здоров’я з метою позбавити людей енергії, тепла, води, зв’язку та доступу до медичної допомоги;
- переслідування і знищення проукраїнських активістів і місцевих лідерів на окупованих територіях;
- винищення культурної та інтелектуальної еліти: вчителів, митців та носіїв української культури;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей до росії без батьків з метою їхнього культурного та ідентичного перевиховання;
- вилучення українських книг, пограбування музеїв і систематичне нищення реліквій, що підтверджують історію українського народу.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. На сьогодні до Конвенції приєднано 149 країн-учасниць, які зобов’язані запобігати актам геноциду і притягувати винних до відповідальності як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.
Ознаки геноциду включають: вбивство членів групи або заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень; навмисне створення умов життя, розрахованих на її знищення; заходи, спрямовані на запобігання народжуванню в групі; насильницьке переміщення або передача дітей до іншої групи; а також публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія навмисно завдає ударів по цивільній інфраструктурі України та що ці дії мають цілеспрямований характер, попри численні свідчення руйнувань і жертв серед цивільного населення.