Понад 400 закладів освіти в Україні зруйновано внаслідок російських ударів від початку повномасштабної агресії, ще понад 4 тисячі об’єктів зазнали пошкоджень, повідомив міністр освіти і науки Оксен Лісовий.
Про це розповідає Дніпро24
«Понад 400 закладів зруйновано, понад 4000 закладів пошкоджено, у нас 153 будівлі університетів пошкоджено, у нас три будівлі університетів зруйновано вщент. Зараз маємо величезну чергу на відновлення дуже важливих і хороших університетів в місті Дніпро: і Гончара, і Дніпровська політехніка, Каразінський університет в Харкові», – сказав Лісовий.
Пошкодження вищих і загальноосвітніх навчальних закладів
За даними міністерства, серед постраждалих є й заклади вищої освіти: пошкоджено 153 корпуси університетів, три будівлі зруйновано вщент. Найбільш критична ситуація в окремих великих містах, де ушкоджені навчальні корпуси та гуртожитки, що безпосередньо впливає на освітній процес і проживання студентів.
Найтиповіші пошкодження — розбиті вікна та зруйновані дахи, однак трапляються і значно серйозніші ушкодження конструкцій, які потребують негайних протиаварійних заходів та консервації будівель. Обласні військові адміністрації спільно з ДСНС оперативно реагують на такі випадки, а Міністерство освіти координує подальші кроки щодо консервації та відновлення.
Міністр також зазначив окремий трагічний випадок: удар ракетою «Калібр» по гуртожитку Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара призвів до загибелі студента, що Лісовий назвав частиною цілеспрямованого терору росії, спрямованого на вимушену міграцію молоді за кордон.
Фінансування відновлення та нагальні потреби
Відновлення навчальних закладів здійснюють за кошти різних джерел: держбюджету, місцевих громад, донорів і спеціальних фондів університетів. Водночас міністерський бюджет обмежений — в самому міністерстві немає окремних коштів на відбудову шкіл.
На відновлення університетів наразі передбачено близько півмільярда гривень, однак це суттєво менше за наявні потреби: за оцінками міністерства, негайні потреби становлять приблизно 1,2 млрд гривень, а загальна сума, необхідна для повноцінного відновлення, перевищує 3 млрд гривень. Частина корпусів тимчасово виведена з інтенсивного використання, тому студентів переводять до інших приміщень, доки триває консервація та ремонт.
Урядові та місцеві служби розробляють пріоритетні списки робіт, визначають першочергові об’єкти та залучають донорську допомогу для прискорення відновлення освітньої інфраструктури.
російські збройні сили регулярно атакують українські міста та цивільну інфраструктуру із застосуванням ударних БпЛА, ракет, керованих авіабомб і реактивних систем залпового вогню, що спричиняє значні руйнування у всіх регіонах країни.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері.
У рамках міжнародно-правової дискусії щодо злочинів під час цієї війни особливу увагу привертають твердження про ознаки геноциду. Нижче наведено основні критерії й приклади дій, які дослідники, правники та правозахисники вважають такими, що можуть підпадати під визначення геноциду:
- оголошення намірів щодо знищення українців як етносу, публічні заяви високопосадовців про те, що українців «не існує» або їх «треба знищити»;
- публічні заклики до знищення представників нації;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги;
- переслідування й ліквідація громадян із проукраїнською позицією на тимчасово окупованих територіях;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та носіїв культури, які формують і передають національну ідентичність;
- впровадження в освітніх закладах на окупованих територіях програм, що змінюють ідентичність дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою їхньої асиміляції;
- вилучення, знищення українських книг із бібліотек, пограбування музеїв та викрадення культурних артефактів, які засвідчують історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Сьогодні 149 держав-учасниць зобов’язані запобігати актам геноциду і притягати винних до відповідальності як під час війни, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку. Ознаки геноциду включають вбивство членів групи, завдання серйозних тілесних ушкоджень, умисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи, запобігання дітонародженню в групі, насильницьку передачу дітей з однієї групи до іншої та публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво росії заперечує причетність своєї армії до цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, які призводять до загибелі мирних громадян і руйнувань лікарень, шкіл, дитячих садків та об’єктів енергетики і водопостачання.