На світанку 27 лютого 2022 року село Старий Биків прокинулося в тиші, яку місцеві називали «мертвою»: звичної гамірної метушні не було, а вулицями вже стояли колони російської техніки. За кілька годин шістьох місцевих мешканців затримали, а наступного дня їхні тіла знайшли біля закинутої лазні за селом. Події того дня залишили село з відчуттям болю та обов’язку свідчити про пережите.
Про це розповідає Дніпро24
Як відбувалися затримання
За свідченнями очевидців, перші зіткнення сталися по обіді, коли росіяни виявили на вулиці двох чоловіків — Андрія Левчука та Олега Черненка (імена змінено). Їх негайно зупинили, направили автомати та завели до шкільної будівлі, яка перетворилася на тимчасовий пункт утримання затриманих.
Кількома годинами раніше двоє інших — Павло Данилюк та Ігор Пархоменко (імена змінено) — вийшли з укриття в погребі, коли вирішили, що загроза минула. Їх відвели тією ж дорогою до школи. Ще двох чоловіків — Дмитра Рудика та Сергія Колоса (імена змінено) — затримали в іншій частині села: один під час перебування вдома, інший — під час поїздки велосипедом до батьків.
Свідки розповідають про цілеспрямовані дії військових: огляд хат, пошук нібито «коригувальників», вимоги, погрози, руки за голову і примусове формування колони. Учасники операції рухалися групами, іноді мовчки, іноді навмисно демонструючи свою присутність, що створювало додатковий психологічний тиск на мешканців.
Після об’єднання всіх шістьох їх вивели в колоні й провели через усе село під супровід озброєних солдатів. Місцеві намагалися кликати та випрошувати відпустити затриманих, але натомість чули насмішки й образливі репліки.
Місце страти і знайдення тіл
Колону привели до закинутої лазні на околиці села — місця, яке раніше діти називали «холодною хатою». Самі очевидці не бачили моменту вбивства, проте чули серію автоматних черг. Наступного ранку кілька жінок, котрі наважилися підійти до лазні, натрапили на тіла. Деякі з убитих лежали обличчям догори, на одному з тіл були сліди ножових поранень, у когось пробито скроню
«Це не хаотичне вбивство під час бою. Це – незаконне ув’язнення, доправлення до окремої локації та подальша страта без суду й без причин. Такі дії кваліфікуються як воєнний злочин, а залежно від обставин — навіть злочин проти людяності»
За словами місцевої старшини й очевидців, російські військові заборонили хоронити загиблих протягом дев’яти днів: тіла залишалися під відкритим небом, прикриті лише шматком брезенту, доступними для поглядів перехожих.
Описані обставини — систематичні обходи будинків, вибіркові затримання цивільних, транспортування в окрему локацію і позасудова розправа — свідчать про організований характер дій, а не випадкові втрати внаслідок бойових дій.
Судова практика дала певну оцінку: сержанта Сергія Молчанова (ім’я змінено у свідченнях) визнали винним і засудили до 12 років ув’язнення. Проте більшість причетних залишаються невстановленими, а місцеві мешканці вважають вирок лише першим кроком у тривалій боротьбі за правду й справедливість.
Експерти з міжнародного кримінального права підкреслюють, що подібні дії порушують основні положення Женевських конвенцій і можуть кваліфікуватися як воєнні злочини або злочини проти людяності за наявності відповідної систематичності та наміру.
У Старому Бикові поступово сходять блокпости, російська техніка зникла з вулиць, діти знову грають на подвір’ях. Але місце біля лазні залишилося немовчазним свідком трагедії: там встановлено невеликий дерев’яний хрест, люди приносять квіти, свічки та інші символічні дари на пам’ять про загиблих.
Рідні та сусіди кажуть, що ходять туди не заради помсти, а щоб пам’ять про їхніх чоловіків і батьків не згасла: щоб світ знав і пам’ятав кожну мить їхнього життя. Розслідування воєнних злочинів триває, а село намагається жити далі, зберігаючи пам’ять про втрату.