Голова Сумської обласної військової адміністрації Олег Григоров повідомив, що ввечері 16 березня російські війська продовжили атакувати Сумщину ударними безпілотниками, у результаті чого в області постраждали восьмеро людей.
Про це розповідає Дніпро24
У результаті влучання по проїзній частині в обласному центрі п’ятеро людей — дві жінки та троє чоловіків — отримали поранення; їм надали медичну допомогу, вони лікуються амбулаторно.
Ще один чоловік був поранений на околиці Сум і госпіталізований до лікувального закладу.
«У Шосткинській громаді двоє місцевих жителів дістали поранення під час збиття ворожих БпЛА. Жінку та чоловіка наразі обстежують медики та надають необхідну допомогу»
Раніше місцева влада повідомляла також про двох загиблих і двох поранених унаслідок попередніх атак на Сумщину.
Характер атак і наслідки для цивільної інфраструктури
Російські війська систематично застосовують різні типи озброєнь проти українських населених пунктів: ударні БпЛА, крилаті та балістичні ракети, керовані авіаційні бомби (КАБ), реактивні системи залпового вогню. Атаки спричиняють руйнування житлових кварталів, об’єктів енергетики, медичних закладів та іншої критичної інфраструктури, що безпосередньо загрожує життю й здоров’ю цивільного населення.
Кваліфікація дій і міжнародно-правові аспекти
Удари по системах життєзабезпечення — електропостачанню, теплу, водопостачанню, зв’язку та медичній інфраструктурі — розглядаються українською владою та міжнародними організаціями як цілеспрямовані і такі, що можуть містити ознаки воєнних злочинів, вчинених російською федерацією.
Фахівці також зазначають, що низка дій, які супроводжують ці напади, можуть відповідати критеріям геноциду. Серед наведених прикладів, що згодом розглядаються правниками та дослідниками, —
- заяви окремих представників влади про нібито відсутність українців як етносу або заклики до їх знищення;
- публічні заклики до фізичного знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей необхідних умов для життя;
- переслідування і знищення осіб із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
- навчальні та виховні практики на окупованих територіях, спрямовані на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв та викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Наразі сторонами Конвенції є 149 країн, які мають обов’язок запобігати актам геноциду та карати за них як у воєнний, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релійну групу як таку.
Ознаки геноциду включають: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі та що ці дії спричиняють загибель мирного населення і руйнування шкіл, лікарень, дитячих садків, енергетичних об’єктів і систем водопостачання.