Під час нічної атаки армія росії застосувала балістичну ракету «Іскандер‑М» та масив хвиль безпілотників — загалом близько 154 апаратів, які летіли в бік українських територій. Сили ППО долучилися до протидії, задіявши засоби перехоплення і придушення, в результаті чого частина ударної хвилі була нейтралізована.
Про це розповідає Дніпро24
Хід атаки та робота протиповітряної оборони
За встановленими даними, пуск ракети здійснили з Курської області, безпілотники запускалися з районів Орла й Брянська, Приморсько‑Ахтарська, а також з тимчасово окупованих населених пунктів Донеччини та Криму (Гвардійське й Чауда). Протиповітряна оборона відбивала удари: попередньо збито або подавлено близько 111 безпілотних апаратів різних типів, зокрема Shahed, «Гербера», «Італмас» та інші.
«Зафіксовано влучання ракети та 22 ударних БпЛА на 18 локаціях, а також падіння збитих (уламки) на 2 локаціях», – додає командування.
Унаслідок нічних атак по різних районах зафіксовано локальні ураження, а також випадки падіння уламків у двох локаціях. Дії захисників полягали у послідовному перехопленні атакувальних засобів і мінімізації наслідків ударів по цивільній інфраструктурі.
Оцінка ударів і потенційні наслідки
Російські війська регулярно застосовують комплексні удари по населених пунктах і критичній інфраструктурі України: ударні безпілотники, балістичні та крилаті ракети, крилаті авіабомби (КАБ), реактивні системи залпового вогню. Такі атаки вражають енергетичні, водопостачальні та медичні об’єкти, а також об’єкти зв’язку, що підриває життєзабезпечення цивільного населення.
Українська влада та міжнародні інституції розглядають ці удари як воєнні злочини російської федерації, наголошуючи на їх цілеспрямованому характері. Серед дій, які експерти та правозахисники називають характерними для політики руйнування і примусу, виокремлюють:
- публічні заяви та заклики до знищення українського народу або підриву його прав на існування;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавлення населення електроенергії, тепла, води, зв’язку і медичної допомоги;
- переслідування і знищення людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції та носіїв культури: вчителів, митців та інших, хто формує національну ідентичність;
- зміни навчальних програм і систем виховання на окупованих територіях з метою витіснення української ідентичності;
- депортації дітей із тимчасово окупованих регіонів до росії та інші практики насильницької передачі дітей;
- пограбування та знищення культурних зброїв і пам’яток, вилучення книг і експонатів, які засвідчують історію та культурну спадщину українців.
Ці елементи також співвідносять із визначеннями, закладеними в Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, яку Генеральна асамблея ООН ухвалила у 1948 році. Учасниці Конвенції зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них як у часи війни, так і в мирні періоди.
Водночас керівництво росії заперечує, що її війська навмисне вражають цивільну інфраструктуру та цивільних осіб, попри чисельні свідчення руйнувань і жертв серед мирного населення.