росія розгорнула на тимчасово окупованих територіях України масштабну мережу “перевиховання”, спрямовану на системну асиміляцію та мілітаризацію підлітків. Ця структура поєднує освітні, виховні та позашкільні інструменти, щоб витіснити українську ідентичність і готувати молодь до ролі в силових та мобілізаційних структурах.
Про це розповідає Дніпро24
Масштаби мережі та її елементи
За наявними даними мережа функціонує як конвеєр, що охоплює різні рівні впливу на дитячу аудиторію. Серед ключових складових виділяють:
- 210 “патріотичних” таборів (від “Артека” до Грозного), де дітей залучають до військових навичок, зокрема навчання збиранню зброї;
- понад 400 кадетських класів, які формують майбутніх наглядачів і силовиків;
- близько 600 тисяч дітей, залучених до організацій типу “Движение первих” та “Юнармію” для ідеологічної обробки.
“Створена рф багаторівнева система примусової асиміляції та мілітаризації українських дітей є задокументованим інструментом геноциду, що має на меті повне стирання національної самосвідомості молодого покоління. Поєднуючи ідеологічну обробку в школах, військову підготовку в кадетських корпусах та незаконну депортацію під виглядом “оздоровлення”, противник грубо порушує норми міжнародного права, фактично перетворюючи викрадених дітей на мобілізаційний ресурс для своєї армії”, – констатують у ЦНС.
Окрім системної ідеологічної роботи, зафіксовано масштабні викрадення: майже 20 000 випадків вивезення дітей із окупованих територій, яких намагаються позбавити родинного коріння та включити у формальні й неформальні структури підготовки для армійських потреб. Окупанти також інвестували значні кошти у цю політику — лише на заходи зі стирання національної пам’яті витрачено понад 10 млрд рублів.
Юридичні та гуманітарні наслідки
Комплекс заходів включає примусову зміну навчальних програм (замість уроків літератури — курси керування безпілотниками та інша військова підготовка), примусове переобладнання зовнішнього вигляду учнів (замість вишиванок — форма кадетів слідчого комітету рф), а також незаконні депортації під виглядом “оздоровлення”. Такі дії мають ознаки грубих порушень міжнародного права та можуть розцінюватися як інструменти етнічної та культурної ліквідації.
На окремих територіях, зокрема на Херсонщині, учнів змушують виконувати роботи замість підготовки до іспитів: прибирати меморіали і брати участь у пропагандистських акціях, що особливо активізуються напередодні 9 травня. Використання дитячої праці в таких цілях підсилює гуманітарну кризу та загострює потребу в міжнародному реагуванні й захисті прав дітей.
Системне вилучення дітей з родин, примусова асиміляція й військова підготовка молоді створюють довгострокові наслідки для суспільства та становлять серйозний виклик для відновлення прав і безпеки після деокупації.