російська армія завдала удару по смт Комишувасі в Запорізькому районі, унаслідок якого зруйновано й пошкоджено житлові будинки та виникла пожежа в багатоквартирному будинку, повідомив голова області Іван Федоров 20 лютого.
Про це розповідає Дніпро24
«Надзвичайники дістали 22-річну жінку зі зруйнованої квартири й транспортували до карети «швидкої». Постраждалу госпіталізували. 77-річну жінку також доправили до медзакладу для обстеження. 27-річного чоловіка лікарі оглянули та надали йому необхідну допомогу на місці».
Спершу повідомлялося про двох поранених — 22-річну жінку та 27-річного чоловіка, проте згодом Державна служба з надзвичайних ситуацій уточнила, що постраждалих уже троє. Постраждалу 22-річну жінку витягли з-під завалів і госпіталізували, 77-річну жінку доправили до медичного закладу для обстеження, 27-річному чоловікові надали необхідну допомогу на місці.
Обстріл і наслідки для інфраструктури
За наявними повідомленнями, керовані авіабомби спричинили значні руйнування житлових споруд, також сталася пожежа в багатоквартирному будинку. Аварійно-рятувальні роботи на місці інциденту вже завершені, рятувальники провели розбирання завалів і надали допомогу постраждалим.
російські війська продовжують атакувати українські населені пункти різними видами озброєння — ударними безпілотниками, ракетами, керованими авіабомбами та реактивними системами залпового вогню — уражаючи цивільну інфраструктуру та житлові райони.
Ознаки геноциду та міжнародне право
Українська влада й міжнародні організації кваліфікують подібні удари як воєнні злочини, звертаючи увагу на їхній цілеспрямований характер. Особливу стурбованість викликають системні обстріли об’єктів життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я, які позбавляють населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку та медичної допомоги.
Фахівці з прав людини та дослідники геноцидів вказують на низку дій, що можуть розглядатися як елементи геноцидних практик: публічні заклики або заяви про знищення українців як етнічної групи; систематичні обстріли цивільної інфраструктури з метою позбавити людей засобів до існування; переслідування й насильницьке знищення проукраїнськи налаштованих осіб на окупованих територіях; усунення інтелігенції та носіїв культури; впровадження освітніх програм, спрямованих на зміну ідентичності дітей; депортація дітей без батьків до росії з метою асиміляції; вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і викрадення артефактів, що свідчать про історію українського народу.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці Конвенції зобов’язані запобігати актам геноциду та притягувати до відповідальності за такі дії як під час війни, так і в мирний час.
За визначенням Конвенції, геноцид — це дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Серед характеристик геноциду згадуються вбивства членів групи або заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи, заходи з обмеження народжуваності та насильницька передача дітей, а також публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її збройні формування навмисно завдають ударів по цивільній інфраструктурі й по мирному населенню, незважаючи на численні випадки руйнувань лікарень, шкіл, дитячих садків, об’єктів енергетики та водопостачання.