Протягом дня 20 лютого російська армія майже 60 разів атакувала два райони Дніпропетровської області, застосовуючи ударні безпілотники та артилерію, внаслідок чого постраждали цивільні об’єкти та інфраструктура.
Про це розповідає Дніпро24
«Поранені троє людей. 54-річну жінку та 56-річного чоловіка госпіталізували. Пошкоджені інфраструктура, понад 10 приватних будинків, багатоповерхівка, гуртожиток, пожежна частина та авто рятувальників», – заявив Ганжа.
Уражені громади та масштаби руйнувань
Найінтенсивніші удари припали на Нікопольський район: були обстріли Нікополя та громад Марганецької, Мирівської, Покровської і Червоногригорівської. Також зафіксовано пошкодження житлових будинків у Піщанській громаді Самарівського району.
За наявними даними, серед постраждалих — троє поранених, двоє з яких були госпіталізовані. Руйнації торкнулися як приватного сектору (понад десять приватних будинків), так і багатоповерхівки, гуртожитку, а також об’єктів екстрених служб — пожежної частини і транспортних засобів рятувальників. Пошкоджено критичну інфраструктуру, що ускладнює роботу служб та відновлення життєзабезпечення.
Російські військові регулярно застосовують різні види озброєнь — ударні БпЛА, ракети, кореговані авіабомби (КАБ) та реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) — проти міських і сільських об’єктів по всій території України, що створює загрозу життю та здоров’ю цивільного населення.
Ознаки геноцидних дій і міжнародно-правова оцінка
Українська влада й міжнародні організації кваліфікують такі цілеспрямовані удари по цивільній інфраструктурі як воєнні злочини. Зокрема, навмисні атаки на системи життєзабезпечення та медичні заклади, що мають на меті позбавити людей електропостачання, тепло, воду, зв’язок і медичну допомогу, розглядаються як ознаки геноцидних дій.
- оголошення намірів про знищення українців як етносу;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення і закладів охорони здоров’я з метою позбавити населення необхідних умов для життя;
- переслідування та знищення на окупованих територіях осіб з проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та інших носіїв української культури;
- зміні ідентичності дітей через освітні практики на окупованих територіях та депортації дітей до росії;
- вилучення і знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і викрадення історичних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці Конвенції (наразі 149 держав) зобов’язані запобігати актам геноциду та притягувати винних до відповідальності як під час воєнних конфліктів, так і в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої. До ознак геноциду належать: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення умов життя, розрахованих на її фізичне знищення; заходи, спрямовані на запобігання дітонародженню в групі; насильницька передача дітей з однієї групи в іншу; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії заперечує, що її війська здійснюють цілеспрямовані удари по цивільній інфраструктурі, що призводять до загибелі мирних мешканців і руйнувань лікарень, шкіл, дитячих садків, об’єктів енергетики та водопостачання.