Голова Дніпропетровської області Олександр Ганжа заявив 10 березня, що Нікопольський район зазнав атаки FPV-дронами з боку російської армії. У результаті ударів дев’ятеро людей отримали поранення, серед них дитина.
Про це розповідає Дніпро24
За даними обласної влади, три постраждалі — у Марганці, серед них чотирирічна дівчинка; усі вони проходять амбулаторне лікування. У місті також пошкоджено мікроавтобус.
«У Нікополі шестеро постраждалих. Всі вони працівники поліції, які були на службі, коли сталася ворожа атака. 42-річний поліцейський госпіталізований у важкому стані. Пошкоджені службові автівки поліції та рятувальників», – додав Ганжа.
Деталі атаки та вплив на інфраструктуру
За повідомленнями регіональної влади, серед постраждалих переважно — службовці, які перебували на місці події під час удару. Пошкоджено службові транспортні засоби поліції та рятувальників, місцеву цивільну техніку та об’єкти міської інфраструктури.
Російські військові регулярно застосовують різні типи озброєння — ударні безпілотники, ракети, керовані авіаційні бомби та реактивні системи залпового вогню — для атак на українські міста та цивільну інфраструктуру.
Правова оцінка та ознаки злочинів
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують такі удари як воєнні злочини. У багатьох випадках удари спрямовані на об’єкти цивільної інфраструктури з метою порушити постачання електроенергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги.
Правники, дослідники та правозахисники зазначають, що дії, спрямовані на руйнування умов життя цивільного населення, можуть мати ознаки геноциду. До переліку таких дій відносять:
- оголошення ідеї про відсутність права на існування певної нації та публічні заклики до знищення її представників;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити населення електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку і медичної допомоги;
- переслідування і винищення людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- винищення інтелігенції — учителів, митців та носіїв національної культури;
- зміну ідентичності дітей через освітні практики на окупованих територіях та депортацію дітей без батьків до росії;
- вилучення та знищення українських книг у бібліотеках, пограбування музеїв і викрадення культурних артефактів.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці Конвенції мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Ознаками геноциду вважаються: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню у групі та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; а також публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії заперечує спрямованість ударів по цивільній інфраструктурі, водночас регіональні та міжнародні експерти фіксують системні атаки на мирне населення і критичні об’єкти, що має важливі правові та гуманітарні наслідки для постраждалих громад та держави в цілому.